(Стаття про Є. П. Меднікова, легендарному начальнику "летючого загону філерів", опублікована у збірнику "Жандарми Росії") </ head> Анатолій Фомушкін ГОЛОВНИЙ Філер РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ Є. П. МЕДНІКОВНет нічого таємного, що не виявиться, і Не буває нічого потаємного, що Не вийшло б наружу.Евангеліе від МаркаУдівітельна доля цієї непересічної людини: самородка, який пройшов тернистий шлях від самих низів поліцейського розшуку і досяг найвищої вершини на жандармському небосхилі. Його карколомна кар'єра на терені зовнішнього спостереження була постійним предметом заздрості багатьох високопоставлених чинів Департаменту поліції. Разом з тим настільки ж багатьом він вселяв повагу своїм найвищим профессіоналізмом.Евстратій Павлович, за наявними даними, народився в грудні 1856 року. Він походив з ярославських торговців, що відрізнялися кмітливістю, пронозливості і хітростью.Степенний і тверезий спосіб її життя визначався належністю до старообрядцям, не припускав вживання вина й тютюну. Але протягом кількох десятиліть ніщо не віщувало його майбутньої воістину всеросійською популярності, нехай у вузькому колі фахівців політичного розиска.После солдатської служби, яку він закінчив унтер-офіцером, Євстрат влаштувався в Москві. Служив городовим, поліцейським наглядачем, мав свій будиночок і присадибне господарство.
Все як у сотень і тисяч подібних йому. Наприкінці 80-х років XIX століття Мєдніков був прийнятий на службу в Московське охоронне відділення рядовим філерів. Знову ж таки нічого незвичайного тут не було. Агентами зовнішнього спостереження охоче брали колишніх солдат.Но тут відбулася його зустріч з Зубатовим. Колишній учасник революційних гуртків, Сергій у віці 22 років був завербований тодішнім начальником Московського охоронного відділення ротмістром М. С. Бердяєвим як платний агент внутрішнього спостереження. Вже через три роки, в 1889 році агент став легальним чиновником Департаменту поліції і помічником Бердяєва. У 32 роки, в 1896 році Сергій Васильович Зубатов був призначений начальником Московського охоронного відділення. У нового керівника було безліч свіжих ідей з реформування політичного розшуку, у тому числі і зовнішнього спостереження. Незабаром після свого призначення Зубатов створює «Особливий загін наглядових агентів» (летючий загін філерів) для здійснення стеження і виробництва арештів не тільки в Москві, але і в Одесі, Петербурзі та Харкові. Керівником цього підрозділу і став Є. П. Мєдніков. Талант керівника дозволив Зубатовим не звертати уваги на формальні перешкоди: нижча освіта, малий чин і тому подібні препони.Вибор виявився виключно вдалим. Вже на самому початку своєї діяльності «летючий загін» провів ряд успішних операцій, які зробили ім'я Меднікова відомим в колах Департаменту поліції. Так, 24 червня 1896 року в одному з передмість Петербурга була ліквідована нелегальна друкарня.Операції передувало щільне зовнішнє спостереження. Його здійснювали 15 найдосвідченіших філерів-половина складу «летючого загону». Заради істини зауважимо, що Зубатов розпорядився направити в столицю такі сили лише після отримання від провокатора Гурович достовірних відомостей про існування тіпографіі.Будущій жандармський генерал А. І. Спиридович так описував свою першу зустріч з Меднікової в приміщенні Московського охоронного відділення (Гнездніковскій пер., 5 ): «Назустріч піднімається вгодований, середнього зросту цивільний, повне здорове рум'яне обличчя, борода, вусики, Довге русяве волосся назад, блакитні спокійні очі ... Голос спокійний, співучий, трохи простакуватий». Знали Меднікова сходилися на тому, що своїм висуненням він зобов'язаний природному розуму, кмітливості, хитрості, працездатності й наполегливості. До зовнішнього спостереження він ставився як до роботи, яку треба було виконувати сумлінно, використовуючи навички торговця, солдата й мисливця. Для рядових філерів він був своїм, зрозумілим для них людиною, котрі вміли розмовляти їхньою мовою. У результаті Мєдніков створив свою, як казали тоді, «Евстраткіну» школу.Філери знали, що їх начальнику неможливо «вішати локшину на вуха» І якщо він при перевірці фінансових звітів говорив спокійно: «Скидан полтинник: боляче дорого платиш візнику», то агент «скидав», знаючи що, по-перше. Євстратій Павлович прав, а по-друге, все одно всякі суперечки марні. Ось як передавав той же мемуарист сцену прийому Меднікової повідомлень від філерів: «Дванадцять годин ночі. Величезна низька кімната з великим дубовим сто
лом посередині повна філерів. Молоді, літні і старі, з обвітреним особами, вони стоять навколо на мурах у звичайній позі - розставивши ноги і заклавши руки назад. Кожен по черзі доповідає Меднікову дані спостереження і подає потім записку, де сказане відзначено по годинах і хвилинах, з позначкою витрачених по службі грошей .- А що ж Вовк? - Запитує Мєдніков одного з філерів .- Вовк, Євстратій Павлович, - відповідає той, - дуже обережний.
Вихід перевіряє: заходячи куди-небудь, також перевірку робить, і знову-таки і на поворотах, за кутами теж іноді.
Тертий .- Заклепка, - доповідає іншого - як заєць, бігає, нічого не бачить, ніякої конспірації, зовсім дурний ... Мєдніков уважно вислуховує доповіді про всіх цих заклепок, Волков, Розумних, Швидких і галок ... Він робить висновки, то схвально киває головою , то висловлює невдоволення. Ось він підійшов до філери, що любить, мабуть, випити. Вигляд у того сконфужений, мовчить, точно відчуває, що завинив .- Ну що ж, доповідай! - Каже іронічно Мєдніков. Плутаючись і затинаючись, починає філер пояснювати, як він спостерігав з іншим філерів Аксьоновим за "Куликом", як "Кулик" зайшов на "Козіхінскій провулок, будинок № 3, та так і не вийшов звідти, не дочекалися його" .- Так-таки і не вийшов, - продовжує іронізувати Мєдніков .- Не вийшов, Євстратій Павлович .- А довго ти чекав його? - Довго, Євстратій Павлович .- А до якого часу? - До одинадцяти, Євстратій Павловіч.Тут Мєдніков вже не витримує більше. Він вже знає від старшого, що філери пішли з поста близько 7 годин, не дочекавшись виходу, коли, чому він і не був проведений далі. А в "Кулика" повинно було відбутися ввечері цікаве побачення з "приїжджим" до Москви революціонером, якого треба було встановити. Тепер цей невідомий "приїжджий" упущен.Побагровев, Мєдніков згрібає рукою фізіономію філера і починає спокійно давати зуботичинами. Той тільки мукає і, вивільнившись, нарешті, головою, схлипує: "Євстратій Павлович, вибачте, винен". "Винен, мерзотник, так і кажи, що винен, говори прямо, а не бреши! Молодий ти, щоб мені брехати. Зрозумів, мо-під ти! - З розстановкою відчеканив Мєдніков. - Дур-р-рак! - І тицьнувши ще разів, більше для вигляду, Мєдніков, вже опанувала собою, говорить спокійно: по п'ятірці штрафу обом! А на наступний раз - геть, прямо геть, не бреши! На нашій службі брехати не можна. Не доробив - вінісь, кайся, а не бреши! "» У цій сценці весь Мєдніков: з його рівнем освіти і виховання, з його поняттями про борг і службе.В 1902 покровитель Меднікова С. В. Зубатов був переведений до Петербурга і незабаром став завідувачем особливим відділенням Департаменту поліції. Мабуть, не без допомоги останнього Євстратій Павлович також перебрався до столиці і був призначений «завідувачем зовнішнього спостереження всієї Росії». За височайшим повелінням колишній унтер-офіцер був удостоєний особистого дворянства (став надвірним радником - чин сьомого класу).Його оклад становив 6000 рублів на рік, що перевищувало платню багатьох чиновників набагато більш високого званія.Вслед за Меднікової стали робити кар'єру і багато хто з його співробітників і учнів. З організацією у 1902 році нових охоронних відділень (розшукових пунктів) по всій країні частина філерів Московського загону було відряджено в ці підрозділи керівниками служби зовнішнього спостереження. Близько 20 осіб були переведені в столицю і увійшли до складу «летючого загону» при Департаменті поліціі.Сохранілась листування Меднікова цього періоду з низкою керівників місцевих охоронних підрозділів і завідувачами служб зовнішнього спостереження. Вона свідчить про небувало зрослу авторитеті Євстратія Павловича.Колишні його філери зберігали вірність своєму вчителю і в своїх докладних донесеннях повідомляли не тільки про свою ділянку роботи, але і взагалі про все, що робилося за розшукової частини на місцях. В результаті створилася своєрідна ситуація, коли начальники охоронних відділень і розшукових пунктів нерідко підпадали під пильний контроль і нагляд Меднікова. У результаті вони теж вважали за краще вести з ним приватну переписку. Направляючи доповідь директора Департаменту поліції, ці люди одночасно посилали листа Меднікову.Кроме почуття певній залежності, було й інше: повага до професіоналізму. Про це в еміграції згадував жандармський генерал П. П. Заварзін. Прослужив у корпусі жандармів 20 років, керував свого часу Гомельським та Одеським розшуковими пунктами, Кишинівським, Варшавським, Донським і Московським охоронними відділеннями
, Він вперше познайомився з Меднікової в 1903 році з нагоди призначення на посаду начальника Кишинівського охоронного відділення. Майже через 30 років Заварзін так описував Меднікова: «Цілком неінтелігентних чоловік, малограмотний, колишній філер з унтер-офіцерів, вживав простонародні вирази, винесені з рідного села .
.. З перших же слів і пояснень про техніку філерского спостереження мені стало ясно, що це надзвичайно тонкий та спостережна людина, майстер своєї справи, який виховав ціле покоління філерів, добірних і втягнутих у роботу ». Керівники розшуку на місцях у листах Меднікову повідомляли про свої успіхи, просили поради та підтримки. Наприклад, вже не раз згадуваний А. І. Спиридович 12 квітня 1903 (він був у цей час начальником Київського охоронного відділення) телеграфував Меднікову: «Вночі на 11-е в Бердичеві обшукані 32 квартири, заарештовано 30 чол., У восьми місці злочину ... ». Подробиці полковник повідомляв листом: «Дорогий Євстратій Павловичу! На 11-е проведена в Бердичеві ліквідація ... філери дуже важку роботу, за відгуками Ігнатія Миколайовича [один з його помічників. - А. Ф.], виконували чудово добре ». Про роботу філерів і взагалі про діяльність Саратовського охоронного відділення після Першого травня 1903 року писав Меднікову його начальник Бобров:« Вельмишановний Євстратій Павловичу! Дозволяю собі обратітьсяк вам з покірним проханням. Дорогі моєму і вашому серцю філери раду, вітаються, що не дивлячись на труднощі розшукової служби у м. Саратові, ускладнюються відсутністю двірників, поганою постановкою справи ведення будинкових книг і звичкою місцевих жителів вибудовувати по кілька десятків флігелів у дворі чужого будинку, що має з флігелями одну і ту ж нумерацію, але різні книги, - нам вдалося таки вирвати як головних керівників революційного руху, а також і попередити підготовлявся на 1-ше Травня демонстрацію ». Далі автор детально перераховував населені пункти, де відбувалися« ліквідації », згадував конкретні успіхи філерів Чебанова, Курдюкова, які затримали 30 квітня «головного агітатора серед робітників О. Кірєєва». Останній ніс на собі відозви, що закликали до святкування 1-го Травня. При виході з будинку він почав підтягувати штани, обертатися і тим самим «дав можливість вирішити, що він виніс все звідти». У листі також виділені філери Широков, Єгоров, Гудушкін (кінний агент зовнішнього спостереження), які захопили з відозвами столяра А. Філіппова, який «мав намір убити кожного, хто посміє до нього підійти». При обшуку у Філіппова вилучили револьвер «Сміт і Весон» з п'ятьма бойовими патронами. Застосувати зброю він не встиг через філера Гудушкіна, перерізав йому дорогу.Характерним для того часу і середовища спілкування є кінець листа. «Викладені результати, у зв'язку з колишньою діяльністю чинів відділення, дають мені сміливість звернутися до вас, дорогий Євстратій Павлович з клопотанням про заохочення« начальницьким способом »[перераховуються названі вище філери], а також і інших чинів відділення, в рівній мірі попрацювати на користь нашої важкої діяльності.
Дозволяю собі розраховувати, що про викладеному ви доповісте як його превосходительству р-ну директору Департаменту, так і вельмишановний Сергію Васильовичу [Зубатовим], перед яким і підтримайте моє клопотання ». Листи самого Меднікова керівникам зовнішнього спостереження також досить яскраво свідчать про його незвичайних ділових і господарських якостях. Ось що він, зокрема, писав своєму давньому знайомому, завідувачу зовнішніх спостереженням Одеського охоронного відділення Микиті Тимофійовичу Сотінкову (стиль, орфографія і синтаксис нами збережені. - А. Ф.). «Тимофійович, тому що за зовнішнє спостереження відповідає департамент, то й організацію зовнішнього спостереження взяли на себе, для чого намітили гідних людей завідував названим спостереженням у розшукових відділеннях, тобто старших філерів, які ведуть спостереження, чорнові щоденники, пишуть згідно правил щоденники, завідувачу зовнішнім спостереженням в імперії, то і старшим ставиться в обов'язок і вибирати на службу до свого відділення людей, а також розподіляти їм платню, а також перевіряти рахунки витратним грошам, витраченим у справах служби.Прімерно на Одеське відділення покладається 25 осіб наглядових агентів (тепер філерами не називають), які отримують платню 1500, тобто на округ по 50 р. на місяць, та ще покладається 4500 на 25 ч. на витрати, тобто по 15 р. на місяць.Ця сума відпущена на 25 ч., але треба узгоджуватися, всім платні по 50 р. одно витрачати не можна, то н
сво робити так: тобі сто, отже вже 10 чол. отримують по 45, Байкову 60 руб., ще двом 1945 р.; Я думаю, треба приймати спершу на 30 р., потім додавати кращим по 5 р. на півріччя, але тримати цифру завжди з остачей, економлячи від платні. На мою треба так: 5 ч. на 30 р., 5 на 35 р., 5 на 40 р., 5 на 45 р., А інші на більшому вмісті, а кращим треба негайно додавати. З 25 двох тримай для довідок по місту, на кшталт поліцейських наглядачів, але цілком у твоєму розпорядженні, тобто працюють за настановами і під твоїм керівництвом, і крім цього нічого не повинно бить.Теперь витрати покладаються по 15 р. на кожного, але не треба так робити, щоб ці 15 р. і давати офіцерам на руки, а хай вони роблять так, як ми в Москві. При прийомі на відомостях пишуть, скільки хто витратив протягом дня, і у результаті не повинно перевищувати 15 р. на кожного, тобто у кого буде 7 р., у кого 15 р., а в кого і 25 руб., але у кого і зовсім буде мало.Вот ця витрата треба вести рівномірно і акуратно, в кожному місяці витрачати не більше 375 р., тобто щодня 12 р.. 50 к.Так зроби список на кожен день і відзначай щоденно графи, ти будеш мати підсумки і будеш знати, скільки у тебе залишається економії. Коли багато будь потороватее, а коли в обріз, тоді поскупився, і завжди у тебе має бути запас економії рублів в 100 для екстрених потреб, або в посилена час подовше давати на расходи.А платню у тебе в рік покладається 1250 р., То ти зроби список людям і веди на цю суму платню, тобто як сказано вище за розрахунком, щоб вистачило і з остачею карбованців 20 до 1250 р. У такому роді ти завжди будеш в курсі своїх грошей, будеш лавірувати чудово, навіть із залишку від економії можна видавати хоча до Різдва нагороди людям.Людей уявляй начальству до зарахування молодих, красивих, розвинених, розумних і прямо з військової служби, тобто найдисциплінованіших; якщо будуть хороші, то і на перших порах повинен дати не 30 р., а 35 р., як краще. Будуть хороші філери - будеш сам краще працювати, значить по заслузі і нагорода ». З цього листа видно, що Мєдніков, піклуючись про справи служби, умів при цьому не забувати і про свої особисті інтереси. Тому не будемо приховувати, що різні люди по-різному відгукувалися про Євстратій Павловича.Якийсь чиновник, який переховувався під псевдонімом А. П., писав: «Мєдніков раніше був утримувачем трактиру, потім простим городовим і нарешті, філерів ... нажив на службі великий статок. Жив разом з колишньою співробітницею Катериною Григорівною ». Навіть А.
І.
Спиридович, так захоплювався Меднікової, не втримався від критичних слів з приводу його господарсько-фінансових справ:« У веденні Меднікова знаходився і ізвозчій філерскій двір, де було кілька виїздів ... У Меднікова на руках була каса ... Всі розрахунки у нього ... Працюючи за десятьох і проводячи нерідко ніч у відділенні на шкіряному дивані, він у той же час не упускав своїх приватних інтересів.Під Москвою у нього було іменьіце з бичками, сонечками та качечки, був і будиночок, було все. Робочі руки були дарові, - роби, що хочеш ». Мабуть, в цих судженнях була теж своя частка істини. Цікаво також, що після зміщення Зубатова в 1903 році Мєдніков продовжував нести свою службу при кількох міністрах: Плеве, князя Святополк-Мирського, Булигіна, Дурново і Столипіне.Звездная кар'єра Євстратія Павловича обірвалося в 1909 році. Він захворів на душевну хворобу. Таке незвичайне захворювання для людини його походження та біографії деякі автори пов'язують з історією Л. П. Меньшикова. Леонід Петрович ряд років був близьким Євстратій Павловичу людиною. Він прослужив в охранці 20 років. Заарештований в 1887 році як учасник однієї з революційних організацій. Леонід дав відверті свідчення. Його звільнили і незабаром за клопотанням все того ж Зубатова зарахували філерів в Московське охоронне отделеніе.Вскоре з'ясувалося, що новий співробітник володіє «жвавим пером» і його перевели до канцелярії. Тут він займався аналізом агентурних донесень, становив огляди і доповіді для Департаменту поліції. У 1905 році Леонід Петрович йде на рішучий крок: в анонімному листі керівництву партії соціалістів-революціонерів він повідомив про провокаторський діяльності Азеф і Татарова. Есери в той момент не повірили цьому.
У 1906 році Л. П. Меньшиков вийшов у відставку, з пенсією 1300 рублів на рік. Але душевна ломка тривала. У 1909 році він покинув Росію, зустрівся з В. Л. Бурцева - знаменитим «мисливцем» за провокаторами, і розшифрував 275 таємних агентів охранки. Скандал був грандіозний.Ето було важким потрясінням для Меднікова. У зв'язку з хворобою його звільнили на пенсію. Але прожив він після цього недовго і помер в одній із п
