Квітень сімнадцятого: погони

"Спешность гучковского наказу про миттєву скасування морських погонів викликала в Севастополі 17 квітня переполох: треба було встигнути за добу, до першотравневої демонстрації. На Катерининській вулиці і на Нахімовському проспекті матроські групи зупиняли проходять офіцерів і червоною фарбою перекреслювали їм погони і замазували кокарди. Хвилювання передалося і в сухопутні частини, яких наказ міністра не торкався. У фортецю вбіг прапорщик Юргенс і перед ополченцями 455 дружини зірвав з себе погони і став топтати їх ногами, кричав про останній символі влади Романових. Його прикладом стали слідувати і солдати - зривали з себе і шпурляли погони: "геть двінастію!" Тут підскочила одна солдатська баба, за нею інші вільні громадянки, присіли на очах у всіх і стали на ці погони мочіться.А в нестройових ротах кріпосної артилерії солдати стали зривати погони зі своїх унтер-офіцерів, це перекинулося й в інші частини. На вулицях стали ножицями зрізати всі погони поспіль, і тисячі їх тепер валялися скрізь.

У 5-му Чорноморському полку солдати ганялися за черговим офіцером, ледь не розірвали його. За фортеці в поспіху був відданий наказ: усім сухопутним офіцерам - зняти погони.А через добу в Севастополь прийшла грізна телеграма Гучкова, що місцеве начальство перевищило свої права і наважилося "знімати погони з доблесних офіцерів". І офіцери знову стали вдягати. Ось на вулиці матрос запитує військового у кітелі без погонів, але з кокардою і шашкою : "Ви офіцер? А тоді чому дозволяєте собі ходити без погонів?" "

Назад Вперед




Подібні записи

Опубліковано у Наша буденність. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі не дозволені.