"Ніколи не був членом КПРС. Ніколи не водився з КДБ. Ви тільки подумайте. Дядька, рідного брата батька, - він був заступник наркома внутрішніх справ України, носив три ромба (це сьогодні генерал-полковник) - застрелили в кабінеті. Він заснував горезвісну ВЧК з Дзержинським, воював у Першій кінній, дав гроші від НКВС на створення колонії Макаренка. Отця заарештували. Нас з мамою заслали. Причому батько потім, вже вийшовши на свободу, дуже пишався, що йому повернули орден Червоної Зірки. Подивися, казав, у мене 36-й порядковий номер, а у Орджонікідзе - 37-й. Так і залишився фанатиком. Я з ним моторошно лаявся. І ось після всього цього я граю вождів революції. Якось раз виходжу на сцену, і раптом - повна тиша. Зіграв сцену, прийшов у гримерку. Прибігає помреж. Я йому кажу: "Дорогий, що зі мною таке сталося, може, розстебнув у меня что-то?" Він говорить: "Господи, я забув тебе попередити. Є закритий лист Хрущова про викриття культу особи. Це цільової спектакль. Його зараз дивиться КДБ. Я тебе має ще засмутити. Більше Сталіна грати не можна, але ти цю роль все одно грати будеш. Знімеш весь грим. Одягнеш тужурку, пенсне, папку візьмеш. А Ленін скаже не "попросіть Сталіна", а "попросіть референта". І з тим же текстом. Ми "Мудреця" вже 15 років граємо. Цікаво, як змінюється реакція глядачів. Раніше, коли я виголошував назву свого твору "Трактат про шкоду реформ взагалі", зал, явно демократичний, сприймав це насмішкувато.
Тепер на цій же фразі - грім оплесків. Тобто, я так розумію, що зал за Крутицького? "