Розповідаючи про поїздку на автомобільчику по просторах України хочеться окремо розповісти про практику спілкування з Дайц (він же ж ГАЕц по нашому).
Отже, пілю по фінішній прямій у межах, що опинився на шляху населеного пункту типу "село" зі швидкістю 75 км / ч.
Непорядок, звичайно, але до фінальної точки подорожі залишається якихось 15 кілометрів, та й підстав для подальшого зниження швидкості (до того я 120 йшов) я не бачу. З найближчих кущів через дорогу мені напереріз вилітає представник Державноi Автомобiльноi Iнспекцii зі смугастою паличкою в зубах і радаром в тремтячих від радості рученках. Пропонує пройти до нього в машину і передає знаряддя праці колезі. Проходимо. Подальша бесіда з несуттєвими купюрами: Даец: - Ну шо ж ви, Олексій Олегович, приїхали з Росії і відразу порушуєте швидкісний режим? Заперечувати будете? Я: - Ні, не буду. Д.: - І шо ж мені з вами робити? Я: - Як що? Діяти в рамках чинного українського законодательства.Д.: - Так це я повинен буду протокол составіть.Я: - Дуже добре. Давайте складати! Д.: - Так це вам доведеться квитанцію поїхати сплатити до міста, а це тому 10 кілометров.Я: - Ну так пишіть швидше, у вас же ще море роботи, а мені їхати далі! Д.: - Тобто ви поїдете до банку в місто, чи що? Я: - А як же! Д.: (стурбовано) - Ой! А вже 7 годин вечора! Банк у нас не працює вже! Шо будемо робити? Я: - Писати протокол, я завтра з ранку оплачу!Мені тут недалеко залишилося доїхати (називаю населений пункт). Д.: - А завтра ж воскресіння, а потім свята, День Незалежності України! Так це ж вам доведеться на чотири дні у нас зупиниться, шоби, значить, заплатити, як того вимагає с.: - А я до вас на тиждень приїхав, так що пишіть ... Д.: (з натяком) - Ви ж тільки не подумайте, що я вам пропоную хабар мені дати або щось в такому роді, щоб скоріше далі поїхати. Я ж бачу, що ви порядна человек.Я: (з серйозною пикою) - Мені й на думку таке не спадало. Я взагалі хабарів в житті не давав ... (драматична пауза, ДАЕц офонарело мовчить, розуміючи, що сам себе загнав у кут, а я йду на добивання) ... і не збираюся давати надалі. Та й ви, як я бачу, порядна людина і навряд чи стали б брати взяткі.Д.: (Вийшовши з машини звертається до колеги) - Петя, у чоловiка тут батьківщина поруч живе! Може нехай iде? Даец Петя: (виразно граючи бровами) - А шо, штраф платити не хоче? Я: (вийшовши з машини) - Та я з задоволенням сплачу штраф! Тiльки ваш колега каже, що банк не Працюй вже! Те ж пішiть швідше протокол i я собi поiду, а НАСТУПНОГО тиждня обов `язково все сплачу! Дайц на 5 хвилин впадають в ступор від мого знання української. Судячи з усього, це була остання крапля і мене відпустили безкоштовно і без протоколу. До речі, це були єдині Дайц, які не розповіли мені про те, що мені доведеться чекати рішення суду на мою питання до продовження руху (це така ментівська страшилка для приїжджих). Так що щось порядне в них все ж таки було . Але самий порядний мені зустрівся під Черніговом, на зворотному шляху. Але про нього пізніше.