До ежевесеннему раунду російсько-українських мовних баталій

(Цього разу в журналі у Крилова) Свого часу читав історію, як в одній голландській фірмі відвідувач з ПАР забув газету на африкаанс. Співробітники-голландці над цією газетою довго сміялися і зберегли її на пам'ять, для поліпшення настрою. Щоб не роз'яснювати відмінності між двома мовами, а просто передати можливі відчуття голландців, уявімо собі цілком серйозну газету, де на першій сторінці вміщена стаття про повернення прем'єр-міністра на батьківщину - під таким приблизно заголовком: "Минулий день прем'єра-міністер прийти взад до Південний Африка повний з оптімізьм "І далі - таким ось складом - абсолютно серйозні статті про політику, про економіку, про світових справах, замітки оглядачів, новини науки, театральні рецензії ... А зі мною було протилежне: африкаанс я почав вивчати в армії, а першу газету на нідерландському побачив тільки по приїзді до Москви. Відчуття було дивне: все, начебто, зрозуміло, але мова якийсь архаїчний і великоваговий. Причому, пам'ятаю, з німецьким я його не порівнював, для мене вони були занадто все-таки різні. Зате потім я запитав кількох німців, як вони сприймають нідерландська. Ті, чий рідний діалект був один з північно-німецьких (тобто близький до нідерландському), теж говорили про дивну почутті: нідерландська мова здавався їм якоїсь безглуздої сумішшю з розмовного просторіччя, архаїзмів та почасти жаргону (останнє відчуття, мабуть, було викликано наявністю в нідерландському таких запозичень, які в німецькому не існували або не прижилися).